Юрій Безменов
Юрій Олександрович Безменов (псевдонім Томас Девід Шуман) був
одним із найвідоміших перебіжчиків КДБ і провідним аналітиком
радянських стратегій підривної діяльності. Його праці, довгий час забуті,
сьогодні знову набувають актуальності. Народився 11 грудня 1939 року в
місті Митишчі, поблизу Москви, у родині старших офіцерів і інтелектуалів.
Його батько, високопоставлений офіцер Червоної армії, займався
інспекцією радянських військ за кордоном, зокрема в Монголії та на Кубі.
У сімнадцятирічному віці Безменов вступив до Московського інституту
східних мов, де спеціалізувався на гінді, літературі, історії та індійській
музиці. Там він отримав дипломатичну й військову підготовку, що
включала стратегічну картографію та методи допиту полонених, готуючи
майбутніх агентів до виконання завдань впливу за кордоном. Після
закінчення навчання у 1963 році його направили до Індії як перекладача
та керівника відділу зв’язків із громадськістю радянських
нафтопереробних проєктів. Саме там він уперше спостерігав методи
культурного та політичного проникнення країн соціалістичного блоку.
У 1965 році Безменов приєднався до інформаційного агентства «Новості»
(АПН) — пропагандистського підрозділу КДБ. За його словами, близько 75
% співробітників агентства були офіцерами КДБ або їхніми
безпосередніми помічниками. Тут він опанував мистецтво дезінформації:
написання статей, організацію поїздок для іноземних впливових осіб,
маніпулювання медіа та інфільтрацію інтелектуальних кіл. У 1969 році він
повернувся до Індії як прес-аташе радянського посольства, продовжуючи
пропагандистську та шпигунську діяльність.
Під час цього другого перебування в Нью-Делі він остаточно усвідомив
корупцію, жорстокість і неефективність радянської системи. Тоді він почав
ретельно планувати свою втечу. У 1970 році, скориставшись туристичною
поїздкою, Безменов переодягнувся в хіпі, уникнув нагляду КДБ і
звернувся по допомогу до американської влади. Згодом його
переправили до Канади в межах угоди між американськими та
канадськими спецслужбами.
Оселившись у Монреалі під ім’ям Томас Девід Шуман, він став
журналістом, а згодом — лектором і письменником. Він співпрацював із
канадськими медіа, але його справжню особу швидко розкрила радянська
преса, позбавивши його захисту західних спецслужб і піддавши ризику
переслідування агентами КДБ. Попри самотність і матеріальні труднощі,
Безменов розпочав широку просвітницьку кампанію, присвячену
механізмам ідеологічної підривної діяльності.
Він опублікував кілька праць, серед яких Love Letter to America, No Novosti
Is Good News, World Thought Police та Black Is Beautiful, Communism Is
Not. Безменов виступав із численними лекціями, особливо у США, а в
1984 році дав відоме інтерв’ю Дж. Едварду Ґріффіну. Це інтерв’ю було
відновлене й набуло великої популярності в Інтернеті після 2013 року, що
принесло йому посмертну славу.
Найвідомішим аспектом його аналізу стала концепція ідеологічної
підривної діяльності КДБ — повільного, системного процесу дестабілізації
західних суспільств без застосування збройної сили. За словами
Безменова, 85 % ресурсів КДБ спрямовувалися на психологічну війну,
дезінформацію та маніпуляцію, і лише 15 % — на традиційне шпигунство.
Він виокремлював чотири етапи:
- Деморалізація — протягом 15–20 років: руйнування цінностей,
підрив довіри до інституцій, інфільтрація медіа, освіти та культурних
еліт. - Дестабілізація — протягом 2–5 років: створення економічних,
політичних і соціальних криз, загострення внутрішніх
суперечностей. - Криза — момент перелому, який часто супроводжується
насильством, заворушеннями або розпадом державних структур. - Нормалізація — встановлення нового авторитарного режиму під
приводом відновлення порядку, що закріплює зовнішній вплив.
Безменов наголошував, що мета підривної діяльності — не переконати, а
дезорієнтувати, зробити суспільство нездатним відрізняти правду від
брехні, а отже, вразливим до будь-яких форм маніпуляції. Він застерігав
західні еліти, яких називав «корисними ідіотами» радянської системи, від
небезпеки внутрішнього розкладу демократії через ідеологію та
дезінформацію.
Хоча за життя його часто вважали алармістом і навіть ігнорували західні
спецслужби, сьогодні Безменов широко цитований у дискусіях про
дезінформацію, політичну поляризацію та когнітивну війну. Його виступи
використовуються в документальних фільмах, академічних дослідженнях
і навіть у популярній культурі, зокрема у відеогрі Call of Duty.
Юрій Безменов помер у Монреалі 5 січня 1993 року, у самотності та
злиднях. Його спадщина, довго недооцінена, сьогодні вважається ключем
до розуміння сучасних механізмів маніпуляції масами, вразливості
відкритих суспільств і сили ідеологічних стратегій підриву, успадкованих
від часів холодної війни.
Поль-Мішель Манандіз
