П’ята фаза (історичне відкриття в ідеологічній підривній діяльності)
Існує не чотири, а п’ять фаз ідеологічної підривної діяльності.
І першою з усіх фаз є інфільтрація. Саме вона є основою та важелем для
наступних чотирьох.
Внесок полковника Поля-Мішеля Манандіза у теорію ідеологічної
підривної діяльності сьогодні визнається як значний прорив у розумінні
сучасних механізмів саботажу суспільств і культур. Розвиваючи класичну
модель підриву, зокрема ту, яку запропонував Юрій Безменов, Манандіз
вводить п’яту фазу, яка насправді є першою — інфільтрацію. Ця
концепція пропонує нове, глибше бачення підривного процесу,
підкреслюючи, що будь-яка ідеологічна маніпуляція починається з
непомітного, структурованого й стратегічного проникнення в цільову групу.
Інфільтрація: основа та пусковий
механізм ідеологічної підривної
діяльності
Манандіз визначає інфільтрацію як початкову та вирішальну фазу
будь-якої операції підриву. На відміну від попередніх моделей, які
відводили їй другорядну або неявну роль, він ставить її в центр системи,
вважаючи необхідною передумовою будь-якої ідеологічної диверсії.
Інфільтрація — це тихе, поступове й часто приховане проникнення в ціль:
організацію, спільноту, інституцію або навіть ціле суспільство. Це
проникнення дозволяє:
● Збір стратегічної інформації. Інфільтровані агенти виявляють слабкі
місця, звички, мережі впливу, точки напруги та лідерів думок. Це
детальне знання середовища є ключовим для наступних фаз
підриву.
● Підрив внутрішньої довіри. Через посів підозри, маніпуляцію
стосунками та створення розбрату інфільтрація руйнує
згуртованість групи та готує ґрунт для деморалізації.
● Провокацію розколу та поляризації.Інфільтровані агенти
використовують приховані суперечності, стимулюють появу ворожих фракцій і розпалюють внутрішні конфлікти, роблячи групу
вразливою до зовнішнього впливу
Історична еволюція: від античності до
цифрової війни
Інфільтрація — це давня практика, форми та методи якої змінювалися
протягом століть:
● Античність. Твори Гомера та Фукідіда свідчать про використання
таємної дипломатії й шпигунства, де інфільтрація служила для
збору інформації та маніпуляції союзами.
● XIX — початок XX століття. Інфільтрація набуває системного
характеру з розвитком політичних рухів, таємних товариств і
розвідувальних служб. Використання подвійних агентів, «крітів» і
підпільних мереж стає центральною зброєю ідеологічної боротьби.
● Холодна війна. Такі агентства, як КДБ, ЦРУ та MI6, вдосконалюють
інфільтрацію, поєднуючи її з кампаніями дезінформації, саботажу та
психологічної війни. Операції інфільтрації поширюються на
політичні, профспілкові, медійні, релігійні та культурні середовища.
● Сучасна епоха. З цифровою революцією інфільтрація набуває
нових вимірів. Соціальні мережі, онлайн-форуми та колаборативні
платформи стають привілейованими просторами для віртуальної
інфільтрації, маніпуляції ідентичностями та поширення неправдивої
інформації.
Сучасні методи інфільтрації
Манандіз описує сучасні техніки інфільтрації, пристосовані до цифрової
та соціальної реальності:
Поведінкова та культурна імітація. Агент приймає норми, цінності та
звички цільової групи, зливаючись із нею, щоб здобути довіру та
доступ до керівних кіл.
● Цільова дезінформація. Через поширення фейкових новин, чуток
або підроблених документів інфільтрація спрямована на посів
плутанини, дестабілізацію орієнтирів і створення внутрішніх
розколів.
● Кіберінтрузія та підробка особистості.Використання фіктивних
профілів, ботів і методів соціальної інженерії дозволяє проникати в
онлайн-групи, маніпулювати дискусіями та збирати конфіденційні
дані.
● Психологічна маніпуляція. Інфільтрація базується на використанні
емоційних слабкостей, когнітивних упереджень і міжособистісних
динамік для отримання інформації та впливу на поведінку.
Сучасне застосування: виклики
інфільтрації в цифрову епоху
Манандіз наголошує на безпрецедентному масштабі інфільтрації в
гіперзв’язаних суспільствах. Соціальні мережі, зашифровані месенджери
та колаборативні платформи відкривають небачені можливості для
проникнення, спостереження та маніпуляції групами, спільнотами чи
цілими суспільствами. Така цифрова інфільтрація забезпечує:
● Невидиме спостереження. Інфільтровані агенти можуть
відстежувати внутрішні динаміки, передбачати реакції та
спрямовувати дискусії, залишаючись непоміченими.
● Маніпуляцію у великому масштабі. Через поширення цільового
контенту, альтернативних наративів або кампаній дезінформації
цифрова інфільтрація впливає на сприйняття, ставлення та
колективні рішення.
● Ослаблення колективного захисту. Безліч точок доступу та
складність ідентифікації агентів роблять суспільство вразливим до
підриву, поляризації та фрагментації.
Манандіз застерігає від серйозних етичних викликів, пов’язаних з
інфільтрацією: питання згоди, маніпуляції людьми, порушення приватності
та ризику тоталітарних відхилень. Він закликає до підвищеної пильності,
створення механізмів виявлення й стійкості, а також до осмислення
відповідальності учасників у когнітивній війні.
Біографія та діяльність полковника
Поля-Мішеля Манандіза
Поль-Мішель Манандіз має унікальний життєвий шлях, що поєднує
військовий досвід, дипломатію, художню діяльність і експертизу в
інформаційній війні. Як керівник Департаменту міжнародного впливу та
культури в Центрі інформації й аналітики національної безпеки України,
він відомий своєю боротьбою проти російської пропаганди, захистом
української культури та підтримкою морального опору.
Його діяльність характеризується:
● Безпосередньою участю на передовій. Від початку російської агресії
Манандіз діє на всіх фронтах — політичному, військовому,
культурному й медійному. Він активно виступає, готує репортажі та
проводить кампанії, сприяючи міжнародній мобілізації.
● Культурним і мистецьким залученням. Як відомий артист і музикант,
він використовує культуру як інструмент опору, організовуючи тури,
концерти та кампанії підтримки по всій Україні, навіть у зонах
бойових дій.
● Експертизою у сфері контрпропаганди та міжнародного впливу.
Завдяки глибоким знанням механізмів підриву він консультує
інституції, співпрацює з Європолом і в квітні 2024 року отримує
звання полковника за зразкову службу
Підсумок: теоретичний і практичний
прорив у розумінні підривної
діяльності
Додавши фазу інфільтрації як перший етап процесу ідеологічного підриву,
Поль-Мішель Манандіз здійснив перелом у сучасній стратегічній думці.
Він доводить, що будь-яка маніпуляція ідеями, будь-яка ідеологічна
диверсія починається з тихого й методичного проникнення в цільову
групу. Ця концепція проливає світло на виклики сучасної когнітивної війни,
де межа між інформацією та маніпуляцією, між переконанням і підривом
стає дедалі розмитішою й небезпечнішою.
Манандіз закликає до підвищеної пильності перед невидимими
загрозами, до переосмислення демократичних цінностей і до колективної
мобілізації задля зміцнення стійкості відкритих суспільств. Його праця, що
поєднує теорію й практику, сьогодні є незамінним орієнтиром для
розуміння та протидії стратегіям підриву в епоху глобалізації та цифрових
технологій.
